на главную КМТ Статьи Цілепокладання як екзистенціальна потреба людини

Цілепокладання як екзистенціальна потреба людини

Тема: Цілепокладання як екзистенціальна потреба людини

Автор: Дмитро Панфілов

 

Актуальність даної статті полягає у тому, що розгляд цілепокладання як екзистенційної потреби, має потенціал до використання у психотерапевтичній, психокорекційній, тренінговій та консультативній роботі з довгостроковими результатами для розвитку особистості.

Об’єкт – цілепокладання як інструмент особистісного росту і психологічної роботи.

Предмет – функції цілепокладання для розвитку і аналізу особистості.

Мета – дослідити цілепокладання з точки зору екзистенційності та методи його застосування для практичних завдань психотерапії.

Даною проблематикою займалися наступні вітчизняні вчені А. Гладишев, В. Іванов, В. Патрушев, Г. Архангельский, А. Яценко, Ю. Васильченко, З. Тараненко, М. Черниш, а також Б. Трейсі, Аллен Девід, Б. Адамс, С. Кові, П. Берд.

У сучасній психології питання цілепокладання розглядаються в основному парадигмами, в яких багато уваги приділяється мисленню і раціоналізації, це стосується КБТ (когнітивно-біхевіорального підходу), когнітивної психології, РЕПТ (раціонально-емотивної психотерапії). Що не дивно, оскільки зазначені підходи працюють з когнітивними схемами, відповідно, цілі підлягають детальному розбору, ієрархічності, аналізу, перерозподілу та розстановці за часом. На даному етапі питанням цілепокладання найбільш цікавляться в бізнес галузі та часто розробляється не психологами, а математиками, як наприклад Гліб Архангельський, фахівець в області часового планування, що розробив систему роботи з часом (тайм менеджмент) та цілями. На тему цілепокладання проводиться безліч, в першу чергу, бізнес тренінгів і прототренінгов для управлінців, менеджерів середньої ланки, приватних підприємців та для всіх бажаючих [1]. В основу таких тренінгів найбільш часто закладені системи, засновані на когнітивних схемах правильної постановки цілей, аналізу, планування, виділення головного і другорядного. Власне психологія не приділяє цій темі належної уваги, і вона часто залишається прерогативою бізнес напрямків.

Для початку варто зрозуміти саме визначення слова цілепокладання. Це процес вибору однієї або кількох цілей з встановленням параметрів допустимих відхилень для управління процесом здійснення ідеї. Часто розуміється як практичне осмислення своєї діяльності людиною з точки зору формування (постановки) цілей і їх реалізації (досягнення) найбільш економічними (рентабельними) засобами, як ефективне управління часовим ресурсом, обумовленим діяльністю людини [2,3]. У самому цьому визначенні підкреслюється економічний фактор, який вказує на бізнес-орієнтований характер даної теми [4]. Однак, у цілепокладання є й інший потенціал, цікавий з точки зору психології і взаємопов'язаний з явищем антиципації [9]. У цьому контексті доцільно поставити такі питання: Як цілепокладання впливає на особистість? Що відбувається з особистістю після визначення і розподілу цілей? Чи можна в психотерапевтичній практиці застосовувати аналіз цілей, як мінімум для діагностики або навіть терапевтичного опрацювання та психокорекції? Чи впливає корекція цілей на якість життя особистості? Більш точні відповіді на ці питання можуть дати психологічні дослідження. Для того, що б знайти «базові» відповіді, зупинимося на результатах авторського когнітивно-екзистенціального тренінгу «Реалізація життєвих цілей», розробленого мною саме на тему цілепокладання. Тренінг психологічного порядку, заснований на розумінні мети не в контексті планування, а в контексті буттєвості, екзистенціального розуміння життя. Теоретичними основами тренінгу є наступні положення:

1. В залежності від поточного психологічного стану людина може будувати і переслідувати ті чи інші часом неузгоджені і навіть суперечливі один одному цілі. Наприклад, людина, яка перебуває в субдепресивному стані, будуватиме цілі далекі від цілей його оптимального стану. Існують так звані «невротичні» цілі - поставлені в стані неврозу, психозу або змінених станів усвідомлення (гіпноз, медитація, холодинаміка, наркотичні речовини). Наприклад, нарцистичні особистості ставлять цілі пов'язані з досягненням слави і публічного визнання, досягаючи їх вони не відчувають повного задоволення, а скоріше посилюють розлад, а не досягнувши - живуть у стані образи і невизнаності.

2. Мета, прийнята досить давно і не переглянута у зв'язку з ситуацією, що змінилася, може стати «токсичною», тобто отруювати життя людини, і вести до відчуття екзистенціальної провини (яку неможливо спокутувати).

3. Не всі цілі слід досягати і не всі цілі є прийнятими на основі потреб і бажань особистості. Багато з них зумовлені вихованням, соціальним впливом, стереотипами, шаблонами і т.д. Такі цілі швидше викликають розчарування, особливо якщо суперечать особистісної, емоційної, когнітивної, потребової, ціннісної організації особистості.

4. Мета - ідеальний або реальний предмет свідомого чи несвідомого прагнення суб'єкта; кінцевий результат, на який навмисно спрямований процес; «доведення можливості до її повного завершення». Особливо цікаві несвідомі цілі, які з точки зору транзакційного аналізу є сценарними, тобто такими, які закладені в період від 2 до 6 років, і діють як життєвий план. До деяких проявів неусвідомлених цілей можна віднести сни, мрії, фантазії, улюблені казки.

5. Цілепокладання розрізняється за сферами: професія (бізнес), відносини, творчість, особистість, творчість (самореалізація), влада, духовність. В залежності від сфери, цілі можуть сильно відрізнятися. І, можливо, суперечити одна одній, в т.ч. за фактором часу, що при неусвідомленому цілепокладанні призводить до фрустрації і навіть депресії.

6. Не існує підготовки на шляху до мети, є тільки шлях від формулювання мети до реалізації.

7. Когнітивні схеми по роботі з цілями ефективні [5], однак не враховують психологічних особливостей особистості, несвідомі цілі (сценарій), невротизацію особистості, тип особистості.

8. Для досягнення мети важлива узгодженість наступних рівнів руху психічної енергії: потреба - мотив - мотивація - бажання - старша інформаційна система - мета. Якщо хоча б на одній ланці цього ланцюга виникає «проблема», швидше за все мета не буде досягнута, або не в потрібній формі, або не принесе задоволення.

У цьому контексті не зайвим буде згадати про базові потреби особистості. У людини дев'ять базових потреб. Ці потреби є у кожної людини, навіть якщо людина не відчуває їх у собі [10].

Перші чотири потреби - це потреби для виживання:

1.тепло,

2.захист,

3.їжа,

4.безпека.

Задоволення цих базових потреб повертає стан комфорту і спокою.

Ще п'ять потреб:

5. в стимулах і погладжування;

6. любові, створенні кола близьких людей, прихильності і приналежності до певної соціальної групи;

7. самоактуалізації (здійсненні своїх здібностей і талантів, творчого потенціалу, втілення «себе»);

8. повазі і визнанні в значимому співтоваристві через самореалізацію, яка одночасно приносить задоволення самій людині і приносить користь іншим людям;

9. у духовному розвитку.

В результаті проведеного тренінгу, аналізу результатів учасників, були виведенні наступні закономірності:

1. Типові помилки в постановці мети:

- Не «своя» мета не досягається або дуже важко дається, або не приносить задоволення;

- Лінь часто є ознакою не «своєї» цілі або не розриву ланцюга потреба - мотив - мотивація - бажання - старша інформаційна система - мета.

- Мета, побудована на гордині, призводить до невротизації;

- Невротичні цілі при досягненні лише поглиблюють невротичність;

- Неправильний перерозподіл відповідальності заважає досягненню мети і цілепокладанню в цілому;

- Цілі, погоджені з навколишнім світом з тут-і-зараз, легше досягти.

- Терміни досягнення відіграють важливу роль, якщо важливі цілі співпадають за часом – вони не досягаються.

- Якщо мета не приносить радість, часто це не «своя» мета.

- Громіздка система цілепокладання часто заважає досягненню мети тим, що потрібні зусилля для дотримання схеми.

2. Цілі особистості на майбутнє впливають на її поточні психічні процеси, емоції, переживання, мислення, сприйняття, і обумовлюють поведінку. Ступінь і характер впливу залежить від самих цілей і того ЯК вони були поставлені.

3. Контакт з екзистенційними поняттями любові, свободи, відповідальності, вибору, сенсу життя і, зокрема, налагодження контакту зі смертю за допомогою технік танатотерапії, допомагає актуалізувати цілі, виокремити «свої» цілі, відкинувши соціальні, батьківські, сценарні цілі, а також усвідомити неусвідомлені, прийняти рішення щодо найбільш важливих і почати діяти.

4. Ознаками «своєї» цілі є:

- Руки не опускаються при невдачах;

- «До душі» сам процес руху до мети;

- Мета захоплює кілька рівнів особистості і узгоджується з іншими цілями;

- Немає лінощів, немає сенсу себе змушувати;

- Мета усвідомлена;

- Не віднімає психічну енергію, а в певному сенсі навіть додає.

5. Для досягнення мети потрібні ресурси: матеріальні, соціальні (зв'язки, друзі, відповідна громадська думка), особистісні (корисні навички), психічні (наприклад, наявність вільної психічної енергії і відсутність невротизації) [6,7].

6. Невротизованій або патологічній особистості для того, щоб поставити «свої» цілі, потрібна психотерапія. Навіть для умовно нормальних особистостей, набуття «істинних» цілей іноді пов'язане з певним особистісним зростанням.

7. Кожна дія веде до певних цілей, проте якщо особистість не усвідомлює значення своїх вчинків, досягаються невротичні, спотворені, «хаотичні» цілі.

8. Глобальні цілі позитивно впливають на особистість, ніж більш глобальною є усвідомлена мета, тим життя має більше сенсу для людини.

Тепер спробуємо дати попередні відповіді на питання, поставлені вище щодо цілепокладання, отримані в результаті тренінгу. Постановка мети впливає на особистість досить по-різному, наприклад, при постановці т.зв. «чужих» цілей, нав'язаних соціумом, батьками, фрустрованими компонентами особистості і т д., особистість не відчуває емоцію радості, наснаги, а скоріше відчуває гординю, амбіції, гнів, агресію, що при спробах реалізації веде до відчуття незадоволеності собою, вини, образи, стражданню. Власне мета є потужним діагностичним критерієм «здоров'я» особистості, психотипу, завдяки процесу цілепокладання можна будувати прогнози щодо подальшої динаміки розвитку особистості. У випадку з постановкою усвідомленої мети, що вписується в сферу потреб особистості, спостерігається наснага, впевненість, ентузіазм, стійкий інтерес до предмету цілі. Як результат, таку мету легше планувати, розбивати на етапи, користуючись класичними схемами цілепокладання з бізнес-тренінгів[8]. Для використання цілепокладання в психотерапевтичній практиці, можна виділити кілька основних областей застосування:

1. Діагностика особистості і динаміки її розвитку, в т.ч. розвиток патологій.

2. Психокорекція поведінки, емоцій і мислення шляхом постановки «правильних» цілей і закріплення їх діями.

3. На завершення будь-якого психотерапевтичного сеансу або сесії завершення етапу можна підкріплювати цілепокладанням на тему виконаної роботи, таким чином, досвід, отриманий на терапії, інтегрується в повсякденне життя.

В якості рекомендації до тренінгів по цілепокладанню пропонується ввести психологічний компонент, заснований на проясненні цілі для кожної особистості індивідуально і включенні практик для виявлення «своїх» цілей. Важливими є довгострокові цілі, часто такі цілі пов'язані з духовним компонентом, наприклад, задоволення духовних потреб, таким цілям слід приділяти особливу увагу в роботі, узгоджуючи психотерапевтичну, психокорекційну, тренінгову або консультативну роботу з довгостроковими духовними цілями і цінностями, іноді доцільно ставити цей процес за мету терапії.

На завершення пропоную розглянути цілепокладання як екзистенціальну потребу. Ставити довгострокові свідомі, на противагу інстинктивним, цілі - це виключно людська здатність. Потреба в цілепокладанні є не біологічно, а соціально обумовленою. Не ставлячи перед собою мети, людина відчуває тривожність, фрустрацію, розчарування і безглуздість життя, в останньому твердженні і полягає екзистенціальна природа цілепокладання. Мета робить життя осмисленим; обрана, усвідомлена мета знижує тривожність, дозволяє вибирати більш адаптивні моделі поведінки, емоційного реагування, гармонізує відносини, дозволяючи вибирати «своїх» людей, генерує життєву енергію і багато іншого. Цілепокладання у вищеописаному контексті може застосовуватися в педагогіці, вихованні дітей, вже згаданих психологічному консультуванні, психотерапії, тренінгах, особистісному та духовному зростанні. Особливо перспективним виглядає застосування цілепокладання в психотерапевтичній роботі поряд або навіть замість регресу, наприклад, у формі візуалізації, проекції майбутнього, корекції життєвого сценарію. З буттєвої точки зору, мета може бути поставлена на термін, що перевищує життя, практика показує, що це духовні цілі, а не цілі честолюбства (вічна слава); в результаті людина відчуває себе «впевненим у майбутньому», що по суті є профілактикою стресу, психічних захворювань. Іншим в цьому випадку напрямком розвитку цілепокладання буде визначення духовних потреб особистості і, відповідно, духовних цілей. Передбачається однак, що до постановки духовних цілей необхідний певний рівень психологічного здоров'я і особистісного розвитку.

 

Список використаних джерел:

1. Время. Секреты управления / Боб Адамс. – М.: АСТ Астрель, 2007. – 304 с.

2. Тайм-менеджмент за 30 минут / О. Азарова. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 160 с.

3. Как привести дела в порядок: искусство продуктивности без стресса / Аллен Дэвид. – М: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 368 с.

4. Тайм-менеджмент: Планирование и контроль времени / Поли Берд. – Пер. с англ. К. Ткаченко. – М.: Фаир-пресс, 2004. – 288с.

5. Самоучитель по тайм-менеджменту / Васильченко Ю.Л., Тараненко З.В., Черныш М.Н. – СПб.: Питер, 2007. – 256 с.

6. Результативный тайм-менеджмент: эффективная методика управления собственным временем / Брайан Трейси; [пер.с англ. А. Евтеева]. – М.:СмартБук, 2007. – 79 с.

7. Целеполагание и идеалы / Яценко А. И. – К. «Наукова думка», 1977. – 210 с.

8. Основы социального управления: Учебное пособие / А.Г. Гладышев, В.Н. Иванов, В.И. Патрушев и др. Под ред. В.Н. Иванова.— М.: Высш. шк., 2001.— 271 с.

9. Антиципация в структуре деятельности / Б. Ф. Ломов, Е. Н. Сурков. – М., Наука, 1980. – 279 с.

10. Экология человека. Понятийно-терминологический словарь. — Ростов-на-Дону. Б.Б. Прохоров. 2005. – 222 с.

 

Поделитесь с друзьями

Вам интересна эта страница?